ОСНОВНІ ВІХИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАТВІЯ НОМИСА

Анотація

Автор статті досліджує педагогічні погляди і професійну діяльність Матвія Номиса (1823–1901) – українського фольклориста-пареміографа, етнографа, педагога, письменника, громадського діяча, краєзнавця, мовознавця. На основі аналізу архівних документів, наукових матеріалів, праць самого педагога З. Шумейко характеризує період його навчання в Київському університеті як час професійного самовизначення, досліджує навчальну й наукову активність персоналії в цей період, сферу його наукових інтересів, спілкування з педагогічними й громадськими діячами того часу, їхні впливи на формування світогляду персоналії.
З. Шумейко висвітлює початковий етап професійної діяльності Матвія Номиса на посаді вчителя словесності (риторики, піїтики, історії літератури і слов’янської (церковнослов’янської) мови) в Ніжинській і Немирівській гімназіях, а також досліджує роботу Матвія Номиса на посаді першого директора Лубенської гімназії Полтавської губернії з 1872 по 1877 рік. Автор статті акцентує на діяльності директора зі створення матеріальної бази навчального закладу, забезпечення педагогічним персоналом, формування матеріально-технічної бази, розв’язання різних повсякденних проблем, фінансової допомоги учням, які її потребували. Вона доводить високу ефективність роботи Матвія Номиса на цій посаді відгуками повітових діячів – сучасників директора.
Особливу увагу вона звертає на працю Матвія Номиса «Заметки к юбилейной по случаю двадцатипятилетия Лубенской гимназии записке», яка є відповіддю на звинувачення опонентів щодо ліберальності директора, наслідком якої стала низька успішність учнів. «Заметка» водночас є документом, у якому сформульована педагогічна концепція Матвія Номиса, зокрема думки щодо організації навчальновиховного процесу, обов’язків учителів і учнів, форм, методів і прийомів навчання і виховання. З. Шумейко доходить висновку, що Матвій Номис є одним із теоретиків і практиків українського шкільництва другої половини ХІХ століття.