РІВНІ СФОРМОВАНОСТІ ІНТЕГРАЛЬНОЇ СТРАТЕГІАЛЬНОСТІ ЯК ПРОФЕСІЙНО-ОСОБИСТІСНОЇ РИСИ ВЧИТЕЛІВ

Анотація

У статті схарактеризовано феномен інтегральної стратегіальності як професійно-особистісної риси вчителів, описано логіку формування стратегії в процесі розв’язання професійних завдань, обґрунтовано необхідність цілеспрямованого формування стратегіальності для ефективного виконання педагогічної діяльності й досягнення поставлених особистих і професійних цілей.

З’ясовано, що стратегія є організовувальною й регулювальною складовою професійно-педагогічної діяльності, а стратегіальна організація – засадничим принципом цієї діяльності. Обґрунтовано, що ознаками стратегіальності мислення педагога є дотримання ним певної схеми в обробленні інформації на противагу випадковим, невпорядкованим діям; економія часу та пізнавальних ресурсів учителя; гнучкість мислення (уміння суб’єкта змінювати, корегувати план дій під час роботи із суперечливою інформацією); упевненість суб’єкта в правильності обраного порядку дій і точне його дотримання.

Визначено, що формування стратегії відбувається в межах тріади «проблема – рішення – стратегія», важливим фактором формування й реалізації стратегії є наявність мети діяльності, яка має бути особисто й професійно значущою, а також має активізувати різноманітні знання та вміння і детермінувати план і хід подальшої роботи. З’ясовано, що стратегіальність має комплексний, інтегральний характер, оскільки поєднує особистісні й професійні виміри професійної діяльності вчителя. 

У результаті аналізу наукових джерел визначено й описано рівні сформованості інтегральної стратегіальності вчителя, зокрема: адаптивний, евристичний, дослідницький, інноваційний, смислопороджувальний – на прикладі професійної діяльності вчителів української мови й літератури. Визначено, що педагогічна майстерність як найвищий рівень професійного розвитку учителя корелює з інноваційним і смислопороджувальним рівнями.